Що таке історія спаржі?

Витоки спаржі - Asparagus Officinalis

Далекий двоюрідний брат цибулі, видатна спаржа є також членом сімейства лілійних. Її історія сягає в порівнянні з цибулею порей і її споживають понад 2000 років. Цей садовий завод виник у східних середземноморських країнах, а в Африці були виявлені сліди диких сортів. Археологи вважають, що його також культивували в Єгипті.

У Стародавній Греції спаржа вважалася рослиною з священними і афродизійовими достоїнствами, а греки цікавились його біологічними і фармацевтичними якостями.

Гіппократ, давньогрецький лікар, використовував спаржу для лікування діареї та болів уретри. Ця рослина, по суті, містить аспарагини, відомі як сечогінні властивості. Римляни, зі свого боку, оцінили гастрономічні якості рослин. Вони їли його як нутрі або як овочеву супровідну рибу. Спаржа була в основному забута в середні століття, але продовжувала культивуватися арабами. Легіони кесаря, що повертаються з Сходу, повернули спаржу до Європи.

Починаючи з 16-го століття, спаржа служила в королівських дворах Європи, а в 17 столітті її вирощували у Франції для Людовика XIV, який, мабуть, дуже любив його. У той час, згідно з записами, це був розмір лебедяного пера і вирощувався виключно за вимогами дворянства. Тільки в 18 столітті спаржа з'являється на місцевому ринку та в численних кулінарних роботах.

Сьогодні зелена спаржа зустрічається в Америці та Китаї. Білий сорт культивується переважно у Європі, Китаї.

Як і всі овочі, перша спаржа була виявлена в дикій природі. Дика спаржа має тонкі пагони, тонші, ніж олівець і сильно відрізняються від спаржі, яку ви знайдете у вашому продуктовому лічильнику.

Завдяки виборчим методам вирощування та вирощування

вони розвинули більш товстий стовбур з більш їстівною м'ясою.